Зірковий бліц: Володимир Остапчук про чоловічі істерику і сльози, вірність і жіночу логіку

Коти ниють навесні, бо тоді курс долару вищий.

Мистецтво бути чоловіком у тому, щоб не стати стервозною жінкою.

Червона доріжка червона тому, що їй соромно за деяких людей, які туди виходять.

Востаннє тримав книгу в руках сьогодні зранку.

Мій найромантичніший вчинок - лист дружині за тисячу кілометрів.

Я боюся прямих ефірів у Білорусі.

Заново прожив би "Євробачення".

Чоловіча істерика виглядає так само, як жіноча. Я так само кіпішую.

Плачу під час перегляду кліпів Сема Сміта.

Хотів би - зробив би.

Ніколи не пізно заплатити податки.

Жіноча логіка схожа на розв’язку на Видубичах у Києві. Вона незакінчена й нікуди не веде.

Шаленію від рок-музики.

Відчуваю себе Богом, а потім зранку дуже болить голова.

Не терплю більше 5 хвилин.

Моя найулюбленіша частина тіла - прес.

У сім років я вперше поцілувався. Але про мою виховательку Галину Петрівну зараз або добре, або ніяк.

Варто задуматися перед тим, як почати сварку зі своєю другою половинкою.

Кольорові чи чорно-білі фото? Відфільтровані в Instagram.

Мужчини плачуть. Я з таких. Це нормально проявляти свої емоції.

Конкуренція - це здорово. Це підстьобує.

У вихованні дітей я завжди розумію, що як би ти їх не виховував, вони все одно будуть схожими на тебе. Тому я виховую себе.

Вірність - це улюблений футбольний клуб.

У нас у сім'ї мама головна.

Щастя в дитинстві виглядало, як шматок білого батону з медом у моєї бабусі.

Із донькою я знову маленький.

Через 10 років, надіюся, в нашої країни і людей, які поруч, буде краще, аніж сьогодні.

Спробував би стрибнути з парашута. І хочу вивчити ще одну мову - італійську.

Бути татком - це кожної неділі готувати донечці панкейки, незалежно від того, в якій частині планети знаходишся.