Андрій Данилко про "воскресіння" зірок на сцені "Х-фактора" і роль Сердючки за кордоном

Андрій Данилко - один із найсамобутніших артистів сьогодення. Однією ногою він стоїть на арені українського шоу-бізнесу, а іншою щодуху намагається з нього вирватися. Тому не дивно, що кожен телеканал мріє, аби Данилко став його обличчям.

Непередбачуваний, мудрий і такий кумедний - Андрій Михайлович уміє дивувати. Його сміливо можна назвати серцем і душею проектів СТБ. Без нього "Х-фактор" і національні відбори на "Євробачення" від України були б не такими емоційними, погодься.

До речі, із Данилком можна говорити годинами, проте в артистів час обмежений. Про найактуальніші новини із життя шоу-бізнесу очима Андрія Михайловича читай в ексклюзивному інтерв'ю на Люкс ФМ!

Андрію, ви уже багато років у шоу-бізнесі, чимало гастролювали за кордоном. На вашу думку, яке місце займає українська музика на світовій арені?

- Своє. Ви розумієте, на Заході завжди матиме попит не поп чи рок, а саме фолк-музика. На кшталт "ДахиБрахи" або "Panivalkova". У нас же як: кожен артист має референс. І який? Зарубіжний. Тому, аби зацікавити, потрібно бути самобутнім. Америку, Європу приваблює те, чого в них немає. Так, наприклад, було і з Віркою Сердючкою. Подібного персонажа шоу-бізнес ще не бачив.

Тоді що б ви назвали мейнстрімом у сучасній українській музиці?

- Час як вітер. Швидко все міняє. Сьогодні ти суперзірка, а завтра вже не цікавий глядачеві. Він узяв і перегорнув тебе, як прочитану сторінку. Тому постійно потрібно дивувати. Це раніше можна було раз у півроку випустити кліп, а потім рік просто виступати.

Особисто для мене важливим моментом є індивідуальність, яка зацікавить локальний ринок. Є ж така приказка: "Де народився, там і пригодився". Коли людина популярна у своїй країні, то в неї є всі шанси інтегруватися і за кордоном.

Україна має вигідну позицію. У нас чимало хороших артистів. Пригадаймо хоча б національні відбори на "Євробачення", де постійно відкриваються і відкриваються нові імена. Це хороший старт для молодих артистів. І СТБ – єдиний канал, який дає цю можливість. В інших країнах такого, здається, немає. А якщо і є, то там якась "прісна єрунда".

До слова, ви також займаєтеся розвитком майбутнього покоління української музики. Яка перспектива продюсування молодих артистів в Україні?

- Я до цього ставлюся по-своєму. Та й не називаю такими пафосними словами, як ви зазначили щойно. Продюсування – це схема. У мене з "Mountain Breeze" система "старший-молодший". Я маю певні знання і досвід, а мої хлопці – талант і новий погляд. Вони мене стимулюють стежити за тенденціями в сучасному шоу-бізнесі. Розумієте, це ж не гра в одні ворота. Я ж не змушую їх їздити і виступати за 50 гривень у вареничних, а сам лише гроші перераховую? Тут важливий момент поколінь. У нашому творчому тандемі прості стосунки. Після того, як ми перейшли на "ти", усе змінилося. Тоді я їм сказав: "Ви мене немов повернули в гуртожиток. Ви – перший курс, а я - четвертий. Вам потрібна сковорідка, я дам. Тільки не забудьте її помити". Проте все ж могло статися по-іншому. Закінчився б "Х-фактор" - і хлопці поїхали б назад до Полтави. Таки доленосна зустріч у нас відбулася.

А у вас була така ж доленосна зустріч?

- Звичайно. І їх було чимало. Наприклад, я не планував вступати в ПТУ №30. Просто мене не взяли в музучилище. І, щоб не втрачати рік, вирішив піти у торговий університет. І саме в цей час зустрічаю примадонну сцени – Інну Білокінь. Тоді навіть не міг уявити, що вона стане моєю найближчою подругою. Хоча ... після всього випитого її можна вважати ріднею (сміється).

Доленосною була зустріч із Роднянським, який допоміг створити "СВ-шоу", із Юрою Нікітіним. До речі, з останнім я дуже довго не хотів нічого мати спільного. Думав: нащо воно мені потрібно? І знаєте, чому погодився?

Чому ж?

- Ви не повірите, але я так утомився купувати квитки на потяги-автобуси, стояти в чергах, тому просто здався. Мені пообіцяли, що буде людина, яка за все це відповідатиме.

Для учасників, які потрапили на "Х-фактор", - це теж доленосний знак. Проте вони опиняються в досить конкурентному середовищі. Як їм вижити в ньому і не втратити свою особистість?

- Справді, це випробування. Свого часу мене теж випробовували на славу, на гроші. А знаєте, що таке "випробування на гроші"? Це коли в тебе їх або дуже багато, або зовсім нема. Або коли ти надзвичайно популярний, або ніхто. І от цікаво, як же ти будеш себе поводити в таких ситуаціях? А поводити себе варто однаково. Оте все вище згадане - тимчасове. Головне – залишатися людиною. От візьмемо Олега Винника. Минулого сезону ми з ним менше спілкувалися. Проте цього року я його краще пізнав. Виявляється, він володіє надзвичайною самоіронією. А в декого із зірок її немає. Вони так усе серйозно роблять, прямо вискакують зі штанів. І я вже зараз відчуваю, який для них буде удар, коли зрозуміють, що ось ті 100 тисяч глядачів на "Atlas Weekend" прийшли подивитися не на них.

Уже третій сезон поспіль ви будете шукати "Х-фактор". Як за ці роки змінився проект і яким чином він вплинув на вас?

- Так, я помічаю, що свій слід на мені залишає "Х-фактор". Ми зблизилися з суддями. Мабуть, я просто перестав соромитися. Але все складніше бути публічним. Та я й не хочу, якщо чесно. От Сердючка користується популярністю. Вона перетворилася на легенду. А взагалі, хто вона така? Співачка? Сердючка – це окремий жанр. На ній виросло вже кілька поколінь. Але зараз Вірка не з’являється на людях. Поки що. Можливо, згодом, як буде хороший матеріал, то щось зміниться. І от цей прощальний тур, про який ми часто говоримо, - це ж не сказати: "До свидания, наш ласковый Мишка". Усі плачуть, а вона йде. Ні. Це сказати "Спасибі" всім, хто допомагав і був поруч.

До речі, нам завжди казали правду. Якщо комусь соромилися чи боялися, то нам говорили все прямо у вічі. Ми були своїми для кожного. Ми ж вийшли з народу. Зараз подібне зустрічається рідше. Раніше, було, виступив на "Вогнику" - і твою пісню уже всі знають. Сьогодні ж навіть оці мільйонні перегляди на YouTube не є показниками. Вони не музичний супровід свого часу. А от Ігор Скляр ним є. Коли грає "На недельку до второго я уеду в Комарово", усіх осіняє: опа, це 1985 рік. Так само із "Хорошо, все будет хорошо". Усі згадують кінець 90-их і початок 2000-их.

Більшість переможців "Х-фактора" після проекту десь губляться. Чому так? Яка їхня найбільша помилка, на вашу думку?

- Є люди, які володіють прекрасним вокалом і зовнішністю, проте не вміють себе адмініструвати. Артист повинен бути і співаком, і продюсером, і режисером, і психологом. Переможці швидко запалюються, думаючи, що це навічно, і так само швидко згорають. І це свого роду трагедія.

Уже другий рік поспіль на кастинги "Х-фактора" приходять артисти, творчість яких канула в Лету в 90-их - на початку 2000-их. Для чого вони це роблять?

- Скажу так: я за такі повернення, за другий шанс. Є багато причин, чому вони зникають із цієї обойми. Згадаймо хоча б Юрка Юрченка. Збільшилась же до нього увага під час "Х-фактора"? Збільшилася. А далі - то вже його справа, як він нею скористався. Інколи треба переступати через себе. Навіть відомим артистам. Новій людині набагато простіше, аніж бувалому.

І останнє питання: чому український глядач має увімкнути телеканал СТБ і щосуботи дивитися "Х-фактор"?

- А глядач нічого нікому не винен! Щосезону команда проекту дивує. "Х-фактор 9" - не виняток. Якби мені сказали, що шоу знімають за кордоном, я би повірив. Команда простими способами робить щось неймовірне. І це треба побачити.

Усі фото надані прес-службою телеканалу СТБ