Банкір у рясі Андрей Шептицький: як митрополит створив фінансову імперію на Галичині, писав листи Гітлеру та рятував євреїв

Чоловік, який встигав керувати церквою, займатися банківською справою, колекціонувати мистецтво, малювати ікони та ще й рятувати людей від нацистів. Але як йому це вдавалось - розповідає Люкс.

Родинна історія - це готовий сценарій для "Гри престолів"

Почнемо з того, що Шептицький не просто з'явився нізвідки. Родина Шептицьких - це українська версія аристократичного детективу, де кожен предок мав свою епічну історію. Єпископи, митрополити, засновники соборів - звичайний вівторок у родинному колі. Батько розповідав синові про предків, показуючи портрети у своїй робітні. Уяви собі: замість звичайних сімейних фото - галерея церковних діячів. "Он дивись, синку, це твій прапрадід митрополит. А ось цей заснував собор. Що ти хочеш робити, коли виростеш?" Тиск очікувань, як не крути.

До речі, землю їхній родині ще у 1284 році подарував Лев Данилович. Так, той самий, син Данила Галицького. Коли твоя нерухомість має історію довжиною у 800 років, це трохи зобов'язує.

Як зустрітися з Папою Римським і не зганьбитися

Уяви: у тебе є юридична освіта, але ти вирішуєш стати ченцем. Звучить як сучасна криза кар'єри, чи не так? Але Шептицький не просто подав заяву до монастиря - він поїхав обговорити це питання з самим Папою Римським. Ніби на співбесіду до найбільшої корпорації світу.

І знаеш що? Спрацювало. Папа Лев XII не тільки благословив його рішення, але й у 1900 році призначив Митрополитом Галицьким. Швидкий кар'єрний ріст - мрія будь-якого амбітного випускника.

Політик, який розумів патріотизм без токсичності

Шептицький був членом австрійського парламенту та депутатом Галицького сейму. Але найцікавіше - його розуміння патріотизму. "Християнин може і повинен бути патріотом! Але його патріотизм не сміє бути ненавистю!" - сказав він у ті часи, коли такі думки були не особливо популярними.

Під час Другої світової він очолював Українську Національну Раду і відкрито виступав проти нацистського режиму. Коли навколо панував хаос, він залишався тим, хто не боявся говорити правду. Справжній лідер думок, тільки без Twitter'а.

Меценат, який розумів довгострокові інвестиції

Поки одні накопичували золото, Шептицький інвестував в освіту та культуру. Заснував Львівську греко-католицьку богословську академію, Український національний музей, підтримував "Просвіту", "Пласт" та безліч інших організацій.

Він розумів: якщо хочеш, щоб народ мав майбутнє, треба інвестувати в його розум та культуру.

Банкір від Бога

Найсюрреалістичніша частина біографії: митрополит, який створив успішний банк. УГКЦ довго намагалася відкрити власну фінансову установу, але безуспішно. Поки за справу не взявся Шептицький.

Спочатку він створив страхове товариство "Дністер", потім перетворив його на банк. Причому не просто створив - зробив його прибутковим і розширив мережу на села та райони.

Його мотивація була проста: щоб гроші залишалися в Україні, а не їхали у Відень.

Художник-самоучка з аристократичним смаком

Малювати Шептицького навчила мати. У Національному музеї досі зберігаються його роботи. Не шедевр світового рівня, але чимало сучасних інстаграм-художників могли б повчитися.

Його художня колекція була легендарною - понад 20 тисяч книг та безліч рідкісних ікон. Богородчанський іконостас, який він викупив у Варшаві та повернув Україні, — це як повернути вкрадений шедевр на батьківщину.

Рятівник, якого не всі визнають

150 євреїв врятував особисто. Відкрито виступав проти Голокосту, писав листи нацистському керівництву. За це його посмертно нагородили премією Яна Карського.

Але найдивніше - він був чи не єдиним українцем, який не боявся відкрито засуджувати переслідування євреїв. Моральне лідерство у часи, коли мовчання було безпечнішим.

Пророк з дипломом

Його останні слова звучать як передбачення: "Україна звільниться від свого упадку та стане державою могутньою, з'єднаною, величавою, яка буде дорівнюватися другим високо розвинутим державам".

Це сказав чоловік у 1944 році, коли навколо була повна руїна. Довелося почекати майже 50 років, щоб його слова почали збуватися.

P.S. Перший пам'ятник йому поставили ще за життя у 1929 році.

Також тобі варто дізнатись більше про життя Івана Миколайчука.