Цитати про кохання з еротичних віршів українських поетів, від яких ти зашарієшся

У кожному з нас живе романтик. Він прокидається, коли серце палає від почуттів. І ніщо так тонко не передає стан душі, як зворушливі рядки. Саме тоді ми готові дістати зіроньку з неба для коханої людини й зачитати вірша під вікном вночі. Тому не дивно, що наші артисти зараз залюбки кладуть на музику шедеври літератури - любовну лірику. Лише пригадай хіти ROXOLANA чи Артема Пивоварова.

А чи знав ти, що наші поети, окрім інтимної лірики, писали ще й еротичну? Ці рядки сповнені таких пікантних моментів, що можна зашарітися.

Ми вирішили дібрати найяскравіші приклади любовної лірики, які змусять тебе піддатися ейфорії кохання.

***

Що таке любов?
Любов, це коли вона розповідає
про секс із іншим чоловіком,
а ти в кінці все одно питаєш,
чи було їй добре.
(Сергій Жадан)

***

Спадала вниз оголена вода -
Просяяна, весела, молода,
Як дівчина, що вибігла з ріки.
Ряхтіли в сонці стегна і литки,
Сміялась плоть прозора і нага,
Біліла на губах її жага,
Горіли клином кучері між ніг.
Я роздягаючись до неї біг.
Вона приймала радісно мене,
Як дух, я входив в тіло водяне.
Вона сміялась від моїх торкань,
Просила: "Що ти робиш, перестань!"
І тілом, що лилось, як сонця плин,
Мені вбивала душу до глибин.
Натішившись, я падав на траву
І слухав її мову дзвонкову,
І чув, як сміх її під серце б'є,
Як випаровує життя моє
(Дмитро Павличко)

***

***

Ти, мов яблуко з галузки,
Впала в трави молоді.
Я звільнив тебе від блузки,
Клавши руку на груді.
Я звільнив тебе від льолі
І від інших одежин,
Розглядаючи поволі
Кучерявий, гострий клин.
Я на нього настромився,
Я відчув небесний біль,
Я злетів, я народився,
Наче з кокона мотиль.
Я крильми моливсь преклонно,
Богу дякував за те,
Що світило твоє лоно,
Наче ябко золоте.
(Дмитро Павличко)

***

розмикати обійми і болісно і небезпечно
електрична дуга ніби гад: прослизнула – й уже нема
лиш відгонять горілим і губи і пальці обпечені
й розповзається світ по усіх своїх палених-палених швах
арифметика тіл не вкладається в рамки програми
геометрія кола завжди потребує двох
обійми мене мила всіма чотирма руками
хай народиться знову наш високовольтний бог
(Юрій Іздрик)

***

губи липкі від липневих ягід
пальці липкі від твоїх секретів..
ми з моря чекали погоди в пагоді
зайвим вважаючи кожного третього
крайнім лишався з нас кожен другий
друзями були і трохи коханцями
мали ми скрипку й чарівний бубен
бавились стафом і бальними танцями
грались на зміну в кота і мишку
брались за ролі поета і пасії
вдвох написали веселу книжку
вдвох збудували невидиму азію
ягоди наші ростуть у гіпофізі
пагода наша — зліва де серце
з моря погода нам зрештою пофігу
ми самостійно виношуєм сенси
і самосійні у нас психоделіки
і саморобні наші нірвани
ми ще збудуємо дві-три америки
і атлантиду під океаном
всього нам мало — такі ми жадібні
все у нас є — і любов і липень
сипляться ягоди з вікон пагоди
губи до губ безнадійно липнуть
ми найкрутіші на світі коханці
і нероздільні і невмирущі
тісно сплітаються наші пальці
смачно кохаються наші душі
(Юрій Іздрик)

***

***

легші за шовк простирадла твого подиху
ти поміщаєшся десь поміж складками одягу
відголос стогону твого
лінія нахилу
клініка спротиву
знак перемоги!
крик перемоги!
втіха вікна і протяг
зойк прохолоди і язика лезо
стук в коридорі
збій у програмі
і неозорі постелі плеса
і міліметри і міліграми
ох! а зітхання твої наче хатні духи —
граються тінями сміхом повітрям предметами
бах! — розлітається подушка пухом
клац! — загораються дві гіркі сигарети
ом! — прокидається неба в'язка електрика
бам! — починаються бурі дощі і грози
лобом до лоба боксують обидва хмарні скептики
тілом до тіла горнуться обидва голі неврози
духом до духу тягнуться два епітелії
квітка до квітки плетуться з герба лілії
ми засинаємо в полі зітхань постелі
ми зачинаємо з подихів інше тіло
(Юрій Іздрик)

***

твоя епідерма нервова тендітна
пахне мені акварельним папером
ти проростала в мені впродовж квітня
щоби розквітнути білим тепер аж
перли крохмальні крапельки поту
і алергічне почервоніння
так достеменно й не знаю хто ти
дожити б до червня твоєю тінню
сліпий як гомер і глухий як бехтовен
при тобі я завше німим менестрелем
лиш пензлик просякнутий соком медовим
малює на шкірі твоїй акварелі
(Юрій Іздрик)

***

Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю
несказане лишилось несказанним.
(Ліна Костенко)

***

Я дуже тяжко Вами відболіла.
Це все було як марення, як сон.
Любов підкралась тихо, як Даліла,
А розум спав, довірливий Самсон.
(Ліна Костенко)

***

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання..
(Володимир Сосюра)

***

Будем iти ми з тобою тодi
в нiжному вiтрi до рання,
вип'ю я очi твоï молодi,
повнi туману кохання…
(Володимир Сосюра)

***

- Ти хочеш мене? Ну, скажи, чи ти хочеш мене?...
- До млості, коханий, до згуби я хочу, я хочу...
- А ти не боїшся, що вранці усе промайне?
- До ранку далеко, іще тільки прядиво ночі.
- А що коли ніч нам сплете одну нитку на двох?
- Тоді хай вона нас тією вже ниткою й зв`яже.
- А що скажуть люди, і що скаже з неба нам Бог?
- А люди не бачать, а Бог нам нічого не скаже.
- А ти відчайдушна, а буде ж тобі за гріхи...
- Коли воно буде..., а гріх хай скидає сорочку...
-... Яка ще ти юна, богине, гріховнице ти...
- Який ти красивий, мій світе, вербовий листочку.
- Не будеш карати? Не будеш клясти все життя?
- Я буду молитись за тебе щоночі віднині.
- А що коли все таки прийде колись каяття?
- Не каються грішниці і не карають богині...
- Так я ж полечу з твого вирію, в дім поспішу.
- Та знову ж повернешся, бо перелітна ти птиця.
- Чого ж тоді вії твої всі у краплях дощу?
- Бо твій переліт мене крилами б`є по обличчю
(Наталя Баклай)

***

Нагадаємо, раніше Люкс писав про 20 надзвичайно красивих унікальних слів в українській мові, які ти міг не чути.