Дідух, павук, карнавка: розкажи дитині про стародавні українські традиції Різдва

В українській культурі різдвяно-новорічний цикл охоплював понад місяць, а зимові святки тривали два тижні. До цього періоду належали свята святої Катерини, Варвари, Андрія, Миколая, Різдва, Нового року та Водохреща. Це був період, коли завершувалися всі польові роботи, і люди могли відпочити, відзначаючи свята з родиною.

Стародавнє значення Різдва (25 грудня) пов’язане із «часами предків». У ті часи свята вважали своєрідним переходом у сакральний простір. Святвечір (24 грудня) був символічними "воротами", через які душі предків могли потрапити у світ живих. У цей вечір родини збиралися за спільною вечерею, щоб згадати покійних і зміцнити духовний зв’язок із ними. На підвіконня ставили склянку води для душ померлих, а також згадували тих, хто загинув під час війни чи в трагічні періоди української історії, такі як Голодомор. У гості в цей вечір зазвичай не ходили, але кожного, хто несподівано завітав, приймали з особливою шаною.

Як завершували різдвяний цикл

На Водохреще (6 січня) душі предків "поверталися" у свій світ. Щоб провести їх належним чином, люди спалювали дідуха та солому, в яких, за повір’ями, душі перебували протягом свят. Колядники були невід’ємною частиною Різдва. У масках і яскравих костюмах вони обходили всі оселі, виконуючи роль духів предків, які завітали до нащадків. Для колядників готували кутю, 12 пісних страв із врожаю минулого року, обрядовий хліб, а також прикрашали дім соломою і встановлювали дідуха. Предків слід було гідно пригостити, щоб вони благословили новий рік щедрим урожаєм.

Різдво у XX столітті: між заборонами й відродженням

У радянські часи Різдво в Україні набуло нового значення як символу духовної свободи. Попри заборони святкувати та загрозу переслідувань, люди продовжували відзначати свято. Хтось робив це таємно, за зачиненими дверима, щоб уникнути уваги влади, а хтось не боявся і ходив колядувати, ризикуючи потрапити під покарання. З кінця 1980-х, коли радянський режим слабшав, Різдво знову почали святкувати відкрито. Із роками це свято відродилося як один із найважливіших символів української культури та національної ідентичності.

Різдвяний словничок

Вертеп — це народна різдвяна вистава, яка відтворює історію народження Христа. Вона може бути у формі лялькового театру або гри, де ролі виконують люди. Крім того, слово "вертеп" також означає будиночок, у якому розігруються лялькові сценки.

Різдвяна витинанка — це декоративна прикраса, вирізана з паперу, який складається у кілька шарів (удвічі, учетверо або більше). Її використовують для оздоблення вікон під час святкового періоду.

Дерево життя — популярний фольклорний мотив, який часто зустрічається у колядках, народному мистецтві та декоративних виробах. На Різдво цей символ використовують для прикрашання домівок, зокрема у вигляді витинанок, настінного розпису або святкових рушників.

Дзвоник — обов’язковий елемент колядників, який символізує радісну звістку. Його дзвін сповіщає про наближення колядницької ватаги.

Дідух — святковий сніп із пшениці чи жита, який називають також "колідником", "колядою" або "дідом". Він уособлює достаток, родинний зв’язок і цикл життя. Господар приносив дідуха до оселі на Святвечір і ставив його на покутті чи столі. Після завершення свят сніп обмолочували, а солому спалювали. З отриманого зерна розпочинали весняний засів, а з нового врожаю створювали нового дідуха, що символізувало безперервність життя.

Звіздар — лідер колядницької ватаги. Він носить головний атрибут колядників — зірку, а також веде переговори з господарями, до яких приходить гурт.

Колядницька зірка — це яскравий символ, який колядники виготовляють із дерева (зазвичай фанери). Її розмальовують, прикрашають стрічками й іншими декоративними елементами. Зірка зазвичай має від 6 до 12 променів і закріплюється на дерев’яній палиці.

З чого складається колядницька зірка?

• Основа з фанери
• Барвисті стрічки
• Фарби для оздоблення
• Дерев’яна палиця як тримач

Карнавка — це спеціальна скарбничка, яку колядники використовують для збору коштів на добрі справи.

Колядка — традиційна пісня, яку виконують на Різдво. Вона може бути двох типів: архаїчні, що походять із дохристиянської традиції, та літературні, які з’явилися після прийняття християнства.

Колядницька ватага — це група колядників, яку очолює звіздар. Інші ролі у ватазі — міхоноша, скарбник і кілька колядників із дзвониками.

Кутя — обрядова страва, що готується з вареної пшениці або ячменю. У неї додають мед, мак, горіхи й родзинки. Кутя символізує єдність поколінь і є обов’язковою на святковому столі. Тричі протягом свят їдять кутю: "багату" (на Святвечір), "щедру" (на Василя) та "голодну" (на Водохреще).

Міхоноша — член колядницької ватаги, який несе мішок із дарунками.

Павук із соломи — різдвяний декоративний елемент, що виготовляється із солом’яних трубочок, ниток, паперу та інших матеріалів. Він символізує гармонію та порядок у світі.

Пряник різдвяний — традиційне ласощі з червоною глазур’ю та кольоровими візерунками.

Різдвяно-новорічний цикл свят — період від Введення до Водохреща. Цей час наповнений ритуалами, спрямованими на забезпечення добробуту й урожаю в новому році.

Святвечір — вечір перед Різдвом (24 грудня), коли родина збирається на урочисту вечерю. Страви зазвичай складаються з 12 пісних частувань.

Солома й сіно — символічне місце перебування душ предків, які в час свят прилітають до своїх нащадків. У різдвяний час хату не підмітали й не виносили сміття, а солому й сіно використовували в обрядах очищення та шанування померлих.

Трійця зі свічками — символ небесного сонячного вогню.

Хліб різдвяний — святковий хліб, який випікається напередодні Святвечора.

Колач — круглий хліб із діркою посередині, типовий для центральної України.

Книш — хлібина з "душею" — маленьким хлібцем зверху, характерна для західних регіонів.

Крачун — обрядовий хліб, поширений на Закарпатті. Усередині його кладуть зерно, мед або часник як символ достатку.

Відчути атмосферу зимових свят допоможуть також парфуми, чий аромат асоціюється з Різдвом та Новим роком.