close

Ексклюзив: Pianoбой про премії, які ніколи не отримував, і стосунки між суддями Х-фактору

Інтерв'ю
06 грудня 2017, 10:41 960
Читать новость на русском
переглянути галерею
Дмитро Шуров | прес-служба СТБ

Суддя 8 сезону "Х-фактору" Дмитро Шуров розповів в ексклюзивному інтерв'ю Люкс ФМ, чи планує співпрацювати з учасниками проекту в майбутньому, як ладнає із колегами по судійству та що думає про українські фестивалі.

Дмитро Шуров - один із найпопулярніших артистів України. Його пісні з перших днів релізу "підривають" радіочарти і стають саундтреками до найпопулярніших серіалів.

Дивіться також: X-Фактор 8 сезон: 14-й випуск дивитися онлайн

У 2017 році Дмитро став одним із суддів вокального проекту "Х-фактор" на телеканалі СТБ. Про перспективу молодих артистів, свою знакову пісню та розвиток українських фестивалей співак розповів в ексклюзивному інтерв'ю Люкс ФМ.

Ексклюзив: Pianoбой про премії, які ніколи не отримував, і стосунки між суддями Х-фактору - фото 355325

Дмитре, вас вважають найемоційнішим суддею проекту. Погоджуєтесь із цим?

- Мені здається, що всі судді достатньо емоційні. Просто я не соромлюся показувати людям різні емоції, не тільки позитивні. Напевно, саме тому я маю славу неврівноваженого психа (сміється). Я відверто реагую на те, що відбувається. Але розумію і те, що "Х-фактор" - це не мій сольний концерт, де можна побачити по-справжньому емоційного Дмитра Шурова. Проте на проекті бувають речі, які зачіпають за живе і на які я не можу не відреагувати гостро. Мій слухач і любить мене саме за цю чесність і відкритість. Правда, я шкодую про те, що іноді ті люди, на яких я так гостро реагую, відбирають місця у більш талановитих.

Дивіться також: Pianoбой презентував дзен-кліп на пісню «Полуничне небо»

На вашу думку, із якою основною проблемою стикаються учасники, які борються за перемогу в шоу "Х-фактор"?

- Поки що, на мою думку, їм найбільше заважає хвилювання. Усі дуже переживають і роблять це по-різному: хтось ходить дуже впевнений і випромінює спокій, а потім виходить на сцену і розвалюється на шматки; хтось ходить, переживає, трясеться, а на сцені перетворюється в боввана, замість того, щоб розвалитися на шматки на емоційній пісні. Зараз хвилювання заважає навіть найсильнішим артистам, тому часто яскраві учасники не можуть проявити себе через хвилювання, а безталанні люди спокійно виконують те, що було заплановано, і проходять далі.

Ексклюзив: Pianoбой про премії, які ніколи не отримував, і стосунки між суддями Х-фактору - фото 355329

По суті, ви, судді, виховуєте молоде покоління музикантів. У якому напрямку мають вони рухатись? Якою бачите музику, скажімо, через 20 років?

- Мені завжди цікава авторська музика, цікаві молоді музиканти, які пишуть самі. Таких людей я намагаюся підтримувати. І вважаю, що такі артисти свідомо не можуть стояти в конкуренції із тією людиною, яка може тільки добре заспівати чужий матеріал.

Для мене особистість в музиці завжди важливіша, ніж її зовнішність. Важливо витягнути правду, чесну емоцію: добрих намагаюся розізлити, надмірно імпульсивних - підтримати і заспокоїти. Потрібно, щоб людина показала свою "справжність", якою б вона не була.

Найбільше мене засмучує, коли публіка не може відрізнити щось справжнє, але дивне і незвичне, від чогось середньостатистичного, але підробленого. Тому, я намагаюся з цих людей дістати їх справжніх. Не завжди виходить, тому що вони бояться в нашій країні показувати справжніх "себе". Це завжди викликає критику. Ті люди, які "строчать" гнівні коментарі, мають вільний час, а значить, не займаються справою. Але "молодняк" поки не розуміє, що на ці коментарі серйозно реагувати не треба. Вони починають переживати, відповідати ... Загалом, це складний процес. Найголовніше - витягнути на світ божий із людини ту родзинку, прищепити цій людині терпіння, щоб вона змогла цю родзинку донести, а не просто показати.

Мені хочеться вірити, що зараз усі повертаються до витоків. Люди "наїлися" продюсованою музикою. Нині є чимало прикладів, коли щось кривувате, незвичне, дивне, без "блискіток" стало підкорювати людей.

Наприклад, рок-гурти, у яких немає барабанщиків або гітаристів, - такі вже з'явилися на нашій українській сцені. Ще п'ять років тому для людей це був шок: що за рок-гурт без гітариста? А тепер уже вони почали помічати піаніно. Що є такий інструмент, і він теж робить музику.

Зараз повернулася епоха особистостей, гурти трішки відійшли в минуле. Усі шукають героя, за якого можна було б зачепитися. Героя, із яким можна себе якось асоціювати. Я думаю, що це завжди буде в тренді і завжди буде в ціні.

Вашу суддівську четвірку вважають найоригінальнішою за всі 8 сезонів "Х-фактору". Як думаєте, чому?

- Це як узяти чотирьох людей із різних планет, посадити їх у кімнату і сказати їм: "Розважайтеся". Наші аудиторії не дуже перетинаються, ми з абсолютно різних музичних світів. Тому нам ділити нічого, у нас немає конкуренції, але у всіх є бажання зробити цікаве шоу, принести якусь користь як проекту, так і українській музиці в цілому. Принаймні, я на це сподіваюся ... Тому і трапляються якісь чвари. Часто ми не розуміємо один одного, іноді хтось починає тягнути на себе ковдру. А Андрій Данилко взагалі виконує роль кота Леопольда в деяких ситуаціях. Думаю, з боку це цікаво спостерігати. У нашій взаємодії є гострота і перець.

Ексклюзив: Pianoбой про премії, які ніколи не отримував, і стосунки між суддями Х-фактору - фото 355323

Ексклюзив: Pianoбой про премії, які ніколи не отримував, і стосунки між суддями Х-фактору - фото 355327

Ексклюзив: Pianoбой про премії, які ніколи не отримував, і стосунки між суддями Х-фактору - фото 355328

Чи плануєте із кимось із учасників попрацювати у майбутньому?

- Усе можливо. Знаєте, я навіть співчуваю учасникам, адже знаю, як складно в цьому ставку плавати без соратників і колег. Людина не має права навіть на один день замикатися в собі, якщо хоче чогось досягти. Тому реальні шанси мають лише ті кандидати, яким вдасться відразу після проекту знайти собі підтримку у всіх сферах: музичному пінг-понгу, бізнесовому пінг-понгу. Але якщо вони до мене звернуться за порадою у майбутньому, то з радістю допоможу. Поки що ми взяли з собою у тур гурт "Indytronics" (хоча Данило Богданенко не дійшов навіть до прямих ефірів) до Львова на розігрів, де вони отримали велику і дуже чуйну аудиторію, оскільки Pianofamily дуже тепло сприймає нове, а інакше б стільки років вони з нами не залишалися. Хлопці дуже круто зіграли, їх дуже тепло прийняли. Я побачив в очах Данила готовність робити це кожен день.

Як ви ставитесь до музичних премії? За яким критерієм оцінюєте "хороша пісня – погана пісня"?

- Я добре ставлюся до премій. Мені їх ніколи не дають, але часто просять комусь вручити. Такі речі потрібні, тому що вони привертають увагу до нових імен і вони їм допомагають найбільше. Це хороший піар-привід. Ну, і якщо ти все життя присвятив музиці, і люди це оцінили, - це приємно і справедливо. Просто я вже пройшов ту стадію, коли премія мені може допомогти у "просуванні". А ставитися до неї із марнолюбством і говорити зі сльозами на очах: "Дякую мамі, татові, Богу і моїй пацючці Варварі"... Ну, я можу і вдома це зробити.

Як говорив Андрій Володимирович (Хливнюк): "Премія добра тим, що нею можна забити цвях або підперти двері". Але у нього ці статуетки, на відміну від мене, є (сміється).

Гарна-погана пісня ... Знаєте, музика все-таки емоційна річ. Я хоч і буваю сам продюсером, але не належу до людей, які зчитують якісь там "фішечки", люблять пісню через якийсь звучок або через те, що бочка "жирно" звучить. Мені завжди цікаве поєднання особистості і його музики. Якщо в пісні це є, то з одного боку - цікава музика, не схожа на іншу або просто дуже якісно зроблена, а з іншого боку - особистість, яка хоче щось сказати і цим відрізняється від усіх людей. Ось тоді ця музика мене бере. Тому багато в чому я люблю музику саме через особистість.

Ексклюзив: Pianoбой про премії, які ніколи не отримував, і стосунки між суддями Х-фактору - фото 355324

Яку б пісню могли назвати найзнаковішою для України?

- Я вважаю, що найзнаковіша пісня для України - це її гімн. Він у нас дуже гарний і дуже підходить.

Дивіться також: Зіркові гості: Pianoбой на Люкс ФМ (ФОТО)

Нині стрімко розвиваються фестивалі в нашій державі. Багато хто зауважує, що в Україні їх не вміють організовувати. Чи погоджуєтесь із цим?

- В Україні люди вже навчилися організовувати фестивалі, але поки не навчилися на них заробляти. І в цьому головна проблема. Минулого літа більшість фестивалів стрибнуло вище голови. Наприклад, "Atlas Weekend", "Zahidfest" і "Radioday": ВДНГ, поле і стадіон. Фестивалі були організовані круто, тому я не можу жодного поганого слова сказати. Хоча там не було достатньо людей, аби це був вигідний бізнес. У Львові взагалі був ураган, здуло півсцени, була купа проблем, але всі працювали і все вдалось. Я своїми руками цей шторм розганяв. Наскільки я знаю, від зарубіжних гуртів, які виступали на цих фестах, взагалі ніяких претензій не надходило. Але недостатня кількість людей і, отже, недостатні заробітки... Тому вони працюють поки що в борг. Але нічого, поступово Україна відкривається всьому тому, що в світі давно вже норма.

Дмитре, а яка пісня із вашого репертуару може символізувати вашу творчість?

- Зазвичай, остання пісня, яку ти випустив, може символізувати творчість. Або ж, як казав Васильєв зі "Сплін": "Вона ще не написана".

Ексклюзив: Pianoбой про премії, які ніколи не отримував, і стосунки між суддями Х-фактору - фото 355330


Надіслати відгук