Експерти пояснили, чому нам подобаються фільми з однаковими сюжетами
Ми досить часто скаржимося не те, що всі фільми дуже схожі між собою. Виявляється, цьому є наукове пояснення, яке відповість на запитання – чому ми знов і знов повертаємося до однакових сюжетів.
Найпопулярніші сюжети для фільмів / Джерело: Unsplash
Ще в 2016 році група вчених із Вермонтського університету (США) проаналізували 1 700 книг за допомогою штучного інтелекту, аби визначити настрої літературних творів, яким люди віддають перевагу.
В результаті спеціалісти виявили шість основних категорій книг за настроями сюжету:
- З бруду в люди (з бідності в багатство) – сумний початок, щасливий кінець;
- Трагедія – щасливий початок, сумний кінець;
- Людина в ямі – щасливий початок, сумна середина, щасливий кінець;
- Ікар – сумний початок, щаслива середина, сумний кінець;
- Попелюшка – сумний початок, щаслива середина, знову сумно, щасливий кінець;
- Едіп – щасливий початок, сумна середина, знову щасливий, сумний кінець.
Згідно висновкам експертів, найбільш розповсюдженим сюжетом є саме "з бруду в люди", але найбільш популярними виявилися сюжети "людина в ямі", "Ікар" та "Едіп".
Це дослідження підтвердило теорію, що всі історії за своєю суттю однакові, але сюжети, де все починається щасливо і так само закінчується, явно не викликають інтересу в публіки.
А от нове дослідження антрополога Манвіра Сінгха демонструє, що люди віддають перевагу "симпатичним історіям" про героїв, які мають мету, стикаються на шляху до неї з перешкодами, які долають заради винагороди для себе і оточуючих. А все тому, що такі історії ми використовуємо в якості механізмів соціального навчання.
Тобто, через фільми з подібними сюжетами ми навчаємося чомусь на досвіді персонажів. За словами Сінгха, нам подобається спостерігати за тим, яким чином герой долає перешкоди, з якими ми самі можемо стикатися в реальному житті.
Це означає, що за допомогою таких історій ми моделюємо у підсвідомості рішення власних проблем, ставлячи себе на місце персонажа з фільму або книги.
Також науковець каже, що задоволення, яке ми відчуваємо, спостерігаючи за цими сюжетами, є лише побічним ефектом нашого інтересу до вивчення того, як люди долають перешкоди в цілому, навіть вигадані. Ну а ще нам подобаються однакові сюжети, бо ми просто отримуємо задоволення від того, як хтось в кінці кінострічки стає щасливим – механізм під назвою "радість співчуття".