Крижана

Мабуть не ти 
Мабуть не я
Мабуть це всі її слова
Злітали до стелі
В холодній оселі

Вірить вона 
Що прийде весна
І квітами вкриєтся земля 
Серед пустелі 
Її пустелі 

Вона неначе крижана 
Розтане медом на губах
І може не його вина
Але зриває знову дах  

Вона на ранок знов сама
І не злічити вже вина
Та не дарма
Чекає його у вікна

Та не дарма
Чекає вдома у вікна

Мабуть не ти
Мабуть не я
Мабуть ілюзія моя
Лишилась у скронях
В її долонях

І знову на мить 
Крізь сотні облич
Він бачить очей її блакить
Там де безодня
Лише безодня

Вона неначе крижана 
Розтане медом на губах
І може не його вина
Але зриває знову дах  

Вона на ранок знов сама
І не злічити вже вина
Та не дарма
Чекає його у вікна

Та не дарма
Чекає вдома у вікна