Тому що

Ото буває, трясця, закохався,
А язик не повертається,
Щоб висловити невимовні почуття,
І так у нас все починається,
Хоча, нехай розповідає краще
Пісня ця:

Чому? Чому? Чому? Чому?
Чому? Чому? Чому? Чому?
Мам?

Чому? Чому її не можу я забути?
Мамо, не може бути!
Мамо, не може бути!
Чому? Чому її не можу я забути?
Мамо, не може бути!
Ой, мамо, не може бути!

Все співає в мені віднині,
Чому не можу спати?
А чому її очі винні?
Змогли мене закохати!
Вірив, гадав, що зустрінеш,
Та не знав, коли...
Так та буває, накривають почуття,
Коли не до того взагалі!..

Чому? Чому її не можу я забути?
Мамо, не може бути!
Мамо, не може бути!
Чому? Чому її не можу я забути?
Мамо, не може бути!
Ой, мамо, не може бути!

Німіло все тіло і серце,
Він ніби онімів, поплив від слів.
Мораль: усе потрібно
Висловити в очі вчасно і чесно,
Тому що в іншому випадку -
Запізнився, ну, або не встиг.

Якщо це те, що я думаю,
Як я вляпався!
Чому?
Як так сталося?
Чому?
Вона співає мені:
Хочу не хочу,
Але ти вже в думках
Глибоко засів.
Поплив від тих слів...
Міцно тримай у своїх руках,!..
І не виходь зі снів

Чому? Чому її не можу я забути?
Мамо, не може бути!
Мамо, не може бути!
Чому? Чому її не можу я забути?
Мамо, не може бути!
Ой, мамо, не може бути!

Боже, чому? Чому?

Чого він так у погляді застиг?
Бачиш, Маріє?
Андрію, та Йосип, він зі школи
Ще таким цікавим був,
Наче не тут, а десь літав в мріях...
А ти знаєш,
Як із серцем моїм граєш?..

Ось так!
Чому? Чому? Чому? Чому?
Чому? Чому? Чому? Чому?
Мам?
Ось так! Ось так! Ось так!
Чому? Чому? Чому? Чому?
Чому? Чому? Чому? Чому?
Тому що!
А що?