Оля Цибульська про материнство: "Я мама-людина: іноді строга, іноді смішна, але завжди поруч"
Зіркова матуся закликає не грати в ідеальність, а просто бути собою.

Оля Цибульська
Люкс запускає серію чудесних інтерв'ю із зірковими супербатьками. У них ми спробуємо розібратися, як виховати дитину, аби в дорослому віці вона не зверталася до психологів. Дізнаємося, як селебрітіс справляються з дитячими істериками, маніпуляціями та протестами; чи прагнуть у майбутньому контролювати їхні життя; які цінності прищеплюють змалку та які б поради дали собі на початку батьківства. Це будуть легкі матеріали з ноткою гумору, де наші зіркові тати й мами поділяться своїми поглядами на сучасне виховання дітей
Оля Цибульська виховує сина Нестора. Як справляється з дитячими маніпуляціями, як вчить розпоряджатися грішми, які "дивакуваті" традиції має в родині і яку б пораду дала собі на початку шляху материнства – про все дізнавайся в ексклюзивному матеріалі Люкс.
Олю, якою мамою себе уявляли в дитинстві і якою є зараз?
- У дитинстві я уявляла маму в халаті з трояндами, яка читає книжки й попиває каву біля вікна. Діти тихі, граються, а вдома завжди пахне пирогами й спокоєм. У реальності я мама, яка може за 40 секунд зібрати рюкзак, знайти загубленого динозавра, обійняти, відповісти на дзвінок і… дістати з волосся пельмень. І знаєш що? Мені подобається ця версія більше.
Як гадаєте, материнський поклик вроджений чи приходить з часом?
- У когось він із пологового. У когось — після першої безсонної ночі. У мене дозрівав, як стиглий кавун: довго нічого не ясно, а потім бах — і тебе розриває від любові. Поклик — не обов’язково одразу. Але коли приходить, то залишається назавжди.
Найбільший міф про батьківство який вас лякав?
- Що ти маєш усе знати. Насправді ти часто не знаєш навіть, де твій телефон. Але це й робить тебе живою мамою, а не функцією.
Як відреагували на новину про вагітність? Була післяпологова депресія?
- Було: "Серйозно?.. Точно?". А через 10 хвилин уже любов, страх, трепет, нові меблі й суп із пельменів. Депресія була. Не кінематографічна, без грози й дощу за вікном, а така, де ти не впізнаєш себе в дзеркалі й хочеш просто тиші. Витягнули любов, терапія, мама і… музика. І так день за днем знову в себе.
Як не виховуй дитину, вона все одно потім пропрацьовуватиме все в психолога. Що буде пропрацьовувати ваш син?
- Хай пропрацьовує. Це означає, що він жива людина, а не "ідеально вихований робот". Думаю, Нестор точно згадуватиме, чому мама обіймала публічно, сміялась над його жартами гучніше за всіх і змушувала дякувати за борщ.
Вірю: краще психолог, ніж прокурор. А без психологів — це взагалі не ціль. Ціль — навчити дитину чути себе й мати сміливість сказати: "Мені щось болить".
Тоді як справляєтесь з дитячими істериками та маніпуляціями?
- Як актриса внутрішньо аплодую, але зовні тримаю паузу. Складно не тоді, коли дитина кричить, а коли ти сама втомлена. Знаходжу правильні слова, коли сама не в режимі "все пропало". Іноді підтримка — це просто мовчки сісти поруч і сказати: "Я тут".
Які таланти бачите у Нестора? Чим займається?
- Неймовірне почуття гумору, вміння говорити з трьома людьми одночасно і така фантазія, що можна знімати серіал. Ідеально говорить англійською, багато читає, акробатика, плавання, дублює мультфільми, співає, малює, ліпить, програмує. І все це без примусу.
Бо талант — це коли блищать очі, а не коли хтось змушує.
Як обирали школу? За якими критеріями?
- Обирали, як ресторан: щоб атмосфера – "вау", персонал — не втомлені роботи, а живі люди, і пахло не формаліном, а допитливістю. Для мене важливо, щоб у школі не вбивали цікавість, а роздмухували її.
Як ви як мама, яка працює, знаходить час на дитину?
- Не знаходжу. Роблю. Це як із зарядкою: або втиснеш у день, або втратиш форму. Час — це навіть не години, а якість. 10 хвилин обіймів без телефону — іноді більше, ніж цілий день у ТЦ.
Чи була у вас няня? Як обирали? Чи не боялися?
- Так, у нас була неймовірна няня з самого народження й до початку повномасштабної війни. Не просто няня, а частинка родини. Ми досі дружимо. Вона — як спокій у людському вигляді. Обирала серцем. Бо тут важливе не "має досвід”, а “має серце”. Боялась? Звісно. Але ще більше боялась не встигнути реалізовувати свої амбіції, ставши мамою.
Ви — мама-контролер?
- Я мама-WiFi. Мене не завжди видно, але я завжди "є".
Я знаю, з ким дружить, що дивиться, чого боїться. Але даю простір. Бо довіра — це коли не вимагаєш звітів, а отримуєш правду.
Що ви робите не так, як інші батьки? Які у вас традиції, лайфхаки?
- У нас є "день дурниць", коли можна ходити в капцях на вулиці, їсти кашу з морозивом і вигадувати нову релігію. Ще є правило: сваритись можна, але не після 20:00. Бо тоді нервуєш, а не виховуєш.
Чи сварите сина? Як караєте?
- Не сварюсь. Пояснюю словами й поглядом. Метод покарання: "мамин погляд на 3000 оборотів" працює краще, ніж забрати айпад.
Як син реагує на вашу публічність?
- Сміється. Каже: "Ти популярна, але вдома — просто мама в халаті з маскою на обличчі". Це так круто.
Олю, які цінності прищеплюєте Нестору?
- Бути добрим навіть тоді, коли ніхто не бачить. Бути чесним із собою. Плакати не соромно. А сміятись — обовʼязково. І не забувати: любов — це дієслово.
До якого віку батьки мають фінансово підтримувати дітей? Чи даєте кишенькові гроші?
- Поки сам не зможе замовити піцу й залишити чайові. Кишенькові даємо, щоб вчився керувати, а не просто витрачати.
Ви — мама-друг чи мама-авторитет?
Я мама-людина. Іноді строга, іноді смішна. Але завжди — поруч. Думаю, можна бути і другом, і авторитетом. Якщо ти справжній — дитина це відчуває.
Головне правило мами Олі Цибульської у вихованні сина – як воно звучить?
- Не вирощувати копію себе, а допомогти йому стати найкращою версією себе з усіма "але" і "вау".
Яку пораду дали б собі на початку материнства?
- Обіймай більше. Не гугли. І пам’ятай: ти не маєш бути ідеальною. Ти маєш бути собою. А це вже любов.
