Поезія, що торкає серце: вірші Ліни Костенко про справжнє кохання

Ліна Костенко — поетеса, чия творчість не перестає дивувати та надихати. В її віршах є те, що хвилює кожного: вірність, боротьба, болючі втрати і, звичайно, кохання. Вона умудряється поєднати глибокі роздуми з емоціями, які відчуває кожен, хто любить. Поетеса вірить, що любов — це не просто емоція, це сила, яка здатна змінювати світ. Люкс зібрав для тебе кілька її найкращих віршів про кохання. А ще лови найкращу поезію Ліни Костенко про Україну.

Вірші Ліни Костенко про кохання

Не знаю, чи побачу Вас, чи ні.
А може, власне, і не в тому справа.
А головне, що десь вдалечині
Є хтось такий, як невтоленна спрага.
Я не покличу щастя не моє.
Луна луни туди не долітає.
Я думаю про Вас. Я знаю, що Ви є.
Моя душа й від цього вже світає.

***

Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
несказане лишилось несказанним.
Життя ішло, минуло той перон,
гукала тиша рупором вокзальним.
Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним.
Світали ночі, вечоріли дні.
Не раз хитнула доля терезами.
Слова, як сонце сходили в мені.
Несказане лишилось несказанним.

***

***

Напитись голосу твого,
того закоханого струму,
тієї радості і суму,
чаклунства дивного того.
Завмерти, слухати, не дихать,
зненацька думку перервать.
Тієї паузи безвихідь
красивим жартом рятувать.
Слова натягувать, як луки,
щоб вчасно збити на льоту
нерозшифрованої муки
невідворотну німоту.
Триматись вільно й незалежно,
перемовчати: хто кого.
І так беззахисно й безмежно
чекати голосу твого!

***

Розкажу тобі думку таємну,
дивний здогад мене обпік:
я залишуся в серці твоєму
на сьогодні, на завтра, навік.
І минатиме час, нанизавши
сотні вражень, імен і країн, —
на сьогодні, на завтра, назавжди! —
ти залишишся в серці моїм.
А чому? То чудна теорема,
на яку ти мене прирік.
То все разом, а ти — окремо.
І сьогодні, і завтра, й навік.

***

Недумано, негадано
забігла в глухомань,
де сосни пахнуть ладаном
в кадильницях світань.
Де вечір пахне м'ятою,
аж холодно джмелю.
А я тебе,
а я тебе,
а я тебе
люблю!
Ловлю твоє проміння
крізь музику беріз.
Люблю до оніміння,
до стогону, до сліз.
Без коньяку й шампана,
і вже без вороття,—
я п'яна, п'яна, п'яна
на все своє життя!

***

***

Спини мене отямся і отям
така любов буває раз в ніколи
вона ж промчить над зламаним життям
за нею ж будуть бігти видноколи
вона ж порве нам спокій до струни
вона ж слова поспалює вустами
спини мене спини і схамени
ще поки можу думати востаннє
ще поки можу але вже не можу
настала черга й на мою зорю
чи біля тебе душу відморожу
чи біля тебе полум'ям згорю

***

Опадає вишневий цвіт під вагою
стулених краплин...
Передати б тобі привіт,
та, мабуть, непотрібний він.
Позаносила повінь мости,
похилила трави роса...
Передати б тобі листи,
та боюся їх написать...
Бо у тебе очі хисткі,
і непевний у тебе сміх...
На землі лежать пелюстки,
то дощі позбивали їх.

***

Кожен з цих віршів — це маленький універсум, що відкривається перед нами. Вони показують, як Ліна Костенко вміє говорити про кохання в такий спосіб, що навіть після десятиліть її слова все одно хвилюють. Любов — це не тільки про щасливі моменти, а й про біль, про втрату, про боротьбу, адже саме через ці випробування справжнє почуття стає сильнішим.

Ці вірші відгукуються в кожному з нас, нагадуючи, що справжнє кохання варте того, щоб заради нього жити, боротися і, зрештою, бути щасливими.

А ще тримай найкращі цитати Ліни Костенко про кохання, життя та весну.