Ексклюзив: про що кричить і про що мовчить Лілія Ребрик

Історія від першої особи.

"До того моменту, поки я не зустріла Андрія, ніхто й не знав, що відбувається в моєму особистому житті. Наша сім'я народилася на очах у всієї країни. Що там говорити! Нас одружили раніше, ніж ми могли усвідомити, що маємо почуття один до одного.

Публічність не заважає нам. У якийсь момент я просто все відпустила. Для мене щастя — коли є про що мовчати і є про що кричати. Наші стосунки з Андрієм схожі на танці. Спочатку була ніжна і пристрасна румба, а далі — спокійний фокстрот "при надії". Коли ж народилася Діанка, ми кружляли в шаленому віденському вальсі, після чого увірвалися танго і джайв. Зараз ми знову (сміється) танцюємо фокстрот. Що казати… Хіба ми могли тоді уявити, чим закінчиться наш перший вихід на паркет?

Вдячна Андрію, що він сприйняв мене якою я є, що не змусив підлаштовуватися під нього.

Мені здається, що в людині нічого не можна змінити. Хибна думка, що після весілля або народження дитини комусь когось вдасться перевиховати чи удосконалити. У родині важливо розмовляти – тоді ніякі проблеми вам не загрожуватимуть.

Взагалі Дикі - дуже балакучі (сміється). Якось до заміжжя я сказала Андрію, що вмію дружити з чоловіками. У відповідь він заявив, що це не так. Мовляв, то тільки я дружу, а не хлопці зі мною. А потім ще й додав, що він теж не буде зі мною товаришувати. Тоді мене це дуже обурило. Але згодом зрозуміла сенс тих слів. У чоловіків усе конкретно: якщо він робить крок, то робить його усвідомлено. Це ми, жінки, можемо літати десь у рожевих хмаринках, копатися в собі, щось там вигадувати.

Повага, дружба і пристрасть — три головні складові кохання. Якщо чогось бракує в стосунках, то сім'ї немає.

Знаєте, ми з Андрієм не втомилися говорити один одному слово "кохаю". Наша задача — бути щасливими. Мене так вчили батьки, так вчу і я доньку. Дивлячись, якою вона стає, розумію: правильно рухаємось. Ми не створюємо для Діани рамок. Не хочемо, аби в неї було відчуття двох реальностей: оце можна робити вдома, а це — на людях. Ми завжди з донею радимось, враховуємо її думку. Зовсім скоро в неї з'явиться братик чи сестричка, і вона дуже швидко подорослішає. Проте ми, як батьки, маємо приділяти удосталь уваги всім дітям, і не тільки їм.

Не можна, побудувавши сімейне щастя, розслабитися, зав'язати пучок на голові і варити тільки борщ. Борщ — це, звичайно, прекрасно, але не варто забувати, що ти постійно маєш бути найкращою для свого коханого, працювати над собою. До речі, це стосується і чоловіка.

Андрій навчив мене багатьох мудрих речей. Наприклад, відпочивати, адже раніше я боялася вільного часу і того, що можу щось пропустити; пізнати легкість у стосунках; відчути на смак справжнє кохання і насолоджуватися вагітністю.

Нині я переживаю всі емоції, немов уперше. Жодного дня не пошкодувала, що обрала саме такий шлях і з такими людьми.

Цієї осені я стала ведучою "Ранку з Україною". Ми починаємо о 6:30. Багато хто дивується, як справляюся з раннім підйомом, впродовж дня встигаю на репетиції та зйомки, а ввечері – на вистави. Я обожнюю шалений ритм. Коли ти зайнятий з ранку до ночі і летиш додому до рідних, які на тебе чекають. Проте боюсь, що одного дня все ж таки прийдеться обрати між театром, кіно і телебаченням.

Акторство не терпить "среднячков". Ти маєш бути або найкращим, або взагалі не займатися цим і звільнити місце для когось іншого. Хоча я безмежно люблю театр! Найцінніше в ньому – репетиції: саме тут народжується ось те сокровенне, яке потім бачать глядачі. Вистава — це лише результат. А в житті цікавий сам процес.

Я вдячна Андрію за те, що він жодного разу не попросив мене залишити улюблену справу. Я відчуваю себе щасливою, спокійною і гармонійною. Не боюсь навіть віку, який так лякає багатьох дівчат. Люблю заглядати до себе в паспорт і спостерігати, як змінювалася. У 16 років фарбувалась голубими тінями і вишневою помадою, малювала стрілки, робила "начос" на голові. У 25 років мала вигляд простіший, а в 40 буду робити make up у стилі nude. І це прекрасно! Жінка має до цього прийти.

Мій чоловік каже, що я красива без макіяжу, і я йому вірю (сміється). Краса для кожного своя. Фото ж як рентген: показує те, що не можна побачити вживу", - Лілія Ребрик.