Інтерв'ю з Аліною Байковою: "Не переймаюся, що про мене пише преса"

Аліно, багато жінок бояться вікових змін. Яке ваше ставлення до цифр у паспорті? У якому віці себе найкраще почували?

- На жаль, ці думки були насаджені нам не впевненими в собі чоловіками та педофілами. Їм легше зустрічатися з маленькими дівчатками, ніж із розумними жінками. Це чоловікам притаманно говорити: мужчина як і вино хорошіє з роками. Зараз усе змінилося. Жінки займаються собою, навіть після пологів швидко приходять у форму. З усіма б'юті процедурами, які доступні, представниці прекрасної статі перестали "старіти", і чоловіки панікують через це. Тому вони також фарбують волосся і роблять ботокс. Жінки і молоді дівчатка, які заробляють в IG (Instagram), і жінки, які заробляють самі, не ведуться на дорослих чоловіків.

Сучасна жінка - яка вона, на вашу думку?

- Розумна, начитана, з почуттям стилю та у гарній формі. Незалежна!

У чому сила жінки: у розумі, красі, молодості?

- У розумі і правильному виборі партнера, який не зважає на її вік, а цінує його. Найбезглуздіший коментар - це коли кажуть: він чи вона стара. Ми всі старіємо, проти природи не підеш. Тому не потрібно на цьому зациклюватися. А люди, які так кажуть, – дурні.

Ви маєте вигляд упевненої в собі людини. Завжди приймали себе?

- Ні, усе своє життя я була невпевненою в собі і лише в 30 років зрозуміла: я красива, розумна, успішна. Саме тоді почала себе поважати і не дозволяти іншим мені заперечувати в цьому.

Що вам найбільше подобається в собі?

- Зараз, коли багато друзів мене зрадили, зрозуміла: я унікальна своєю лояльністю до роботи, друзів і партнера, якого вибираю. Ті моральні принципи, які для себе встановила ще в тінейджерському віці, й досі дотримуюсь. Мораль така: неприємно, коли інші роблять боляче. Тому я не можу так робити, аби іншим не нашкодити.

Багато українських зірок мріють, аби про них "говорили" зарубіжні ЗМІ. Відчуваєте себе зіркою у Штатах? Яка стаття в пресі вас найбільше засмутила?

- Чесно, ніколи про це не думала. Я проживаю своє життя і працюю. Преса щось завжди пише. Але я не можу сказати, що мене це дуже хвилює.

Ви ще й філантроп. Коли відчули бажання допомагати іншим?

- Я почала допомагати дитячому будинку в Кіровограді (нині Кропивницький), коли заробила свої перші гроші в Китаї. Тоді ще не було преси та IG (Instagram). Згодом притулок закрили. А коли я була в Парижі, то отримала пропозицію бути амбасадором "The Heart Fund". Так почала допомагати в Африці, Індії та в інших країнах, де немає доступної медицини. Під час першого карантину й досі у Кіровограді годуємо безпритульних та малозабезпечені сім'ї.

Які зараз у вас плани на життя?

- Я нічого не планую, адже життя таке не передбачуване! Усе, що планую, ніколи не збувається. Проте завжди виходить краще. Я довіряю Всесвіту і вірю, що в хороших руках.

Де бачити більше перспектив для власного розвитку - в Америці чи Україні?

- Не в Україні так точно. На Батьківщині мене ніколи ні в чому не підтримували. І всі, хто тут будує бізнес, вважають: я повинна їм допомогти, безплатно працювати, а вони ще й не будуть цього цінувати. В Америці я побудувала себе та своє ім'я. Тут усе можливо, якщо ти розумний і працьовитий.

За чим вам цікаво стежити в Україні?

- За політикою. Завжди знаю, що відбувається, оскільки моя сім'я там. І стежу за сестрою, вона байєр. Привозить речі різних брендів до українського room_mv.

Кілька місяців тому ви розповіли, що закохані й маєте коханого. Опишіть відчуття, коли обіймає вас Патрік?

- Це найприємніше почуття - коли вас люблять, обіймають і весь час цілують. Але чомусь це почуття згасає з обох сторін зараз.

Є така думка, що людина впродовж життя лише тричі закохується. Й остання спроба найідельніша. Як гадаєте, ваші стосунки з Патріком - ті самі, про які говорять "на все життя"?

- Не можу це стверджувати. Час покаже.

Як ви розумієте слово "кохати" сьогодні? Що воно уособлює собою?

- Кохання я й сама не розумію. Спочатку спалах, пристрасть, божевільні емоції, а потім контроль, "видали друзів, бо вони не справжні", "усі дівчатка хочуть твого bf", "а всі чоловіки тобі не друзі, адже хочуть тебе". І тут ти губишся, бо не розумієш - кохання це чи вже звичка.

Ви зараз щаслива?

- Так, але маю дуже багато питань і сумнівів. Не розумію, чи правильно роблю, залишаючи все, що будувала так довго, заради стосунків: дружбу і кар'єру. Але знаю: усе буде, як має бути; усе буде добре (посміхається). Я пройшла нереальний шлях, тому мене нічого не зламає.