Ернест Гемінґвей: викрав пісуар з бару, мав 20 котів і застрелився з тієї ж рушниці, що й батько

Коли твоя мама одягає тебе як дівчинку до шести років, а потім змушує грати на віолончелі без жодного таланту – це, мабуть, знак долі, що ти станеш або серійним вбивцею, або відомим письменником. Ернест Гемінґвей обрав другий варіант, хоча, якщо чесно, межа між цими професіями у його випадку була досить розмитою. Ще більше неймовірних фактів з життя письменника - читай на Люкс.

Дитинство: коли мама хоче доньку, а виростає мачо

Народився майбутній "тато Гем" у 1899 році в заможній родині, де батько був лікарем, а мама – оперною співачкою. Здавалося б, ідеальні умови для творчого розвитку. От тільки мама Грейс мала свої особливості: вона вбирала синочка у сукні та називала лялечкою. Психологи XXI століття би аплодували стоячи такій "гендерній відкритості", але Ернесту це категорично не подобалося.

Особливо іронічно, що хлопчика назвали на честь діда, а сам він потім скаржився, що ім'я нагадує йому дурнуватого героя п'єси Оскара Вайлда. Можливо, це була перша ознака того, що у нашого героя будуть складні стосунки з власною ідентичністю.

Мама також примушувала Ернеста вчитися грати на віолончелі, незважаючи на повну відсутність музичного таланту. А тато навчав полювати та рибалити. Результат? Хлопець почав ненавидіти матір та обожнювати все, що пов'язано з природою і зброєю. Дід довершив картину, подарувавши 12-річному онукові мисливську рушницю. Що могло піти не так?

Коли школа – це нудно, а війна – це круто

У школі Ернест писав для шкільної газети (перші паростки майбутньої слави) та займався боксом. Коли почалася Перша світова війна, хлопчина, якому на той момент не було й двадцяти, вирішив піти добровольцем. Призовна комісія його забракувала через проблеми з лівим оком, але хіба це могло зупинити майбутнього автора "Прощавай, зброє"?

Гемінґвей записався водієм швидкої допомоги у Червоному Хресті та поїхав рятувати світ. В Італії він не тільки допомагав пораненим, але й сам отримав 273 осколки у тіло від міни. Колінну чашечку замінили алюмінієвим протезом, через що письменник кульгав до кінця життя. За відвагу він отримав італійську медаль – мабуть, перше офіційне визнання того, що цей хлопець просто не боїться смерті.

Доросле життя

Протягом життя Ернест Гемінґвей мав талант потрапляти в екстремальні ситуації. Більше десяти ДТП і катастроф, поранення на полюванні, лісова пожежа, з якої ледь вибрався живим – здається, доля постійно тестувала його на міцність. Або ж він сам її провокував. Важко сказати напевно.

Письменник панічно боявся виступати на публіці, але при цьому брав участь у кориді, входив у клітку з левами та виходив на ринг із чемпіоном США з боксу. Логіка? А навіщо вона, коли можна просто жити на адреналіні?

Коти, автографи та пісуари

Гемінґвей обожнював котів – у нього їх було понад двадцять. Найвідомішим був Сніжок з шістьма пальцями на лапах. Нащадки цього унікального кота й досі живуть у будинку-музеї письменника в США, і більшість із них також має по шість пальців. Вони офіційно визнані національним надбанням країни. Так, американці зробили національним надбанням котів. А чому ні?

Автографи Гемінґвей ненавидів роздавати, тому вони особливо цінувалися. Один настирливий фанат три місяці переслідував письменника, поки не отримав підпис: "Віктору Гіллу, справжньому сучому сину, який не може зрозуміти слова "ні". Майстер дипломатії, що тут скажеш.

А ще одного разу Ернест викрав пісуар зі свого улюбленого бару, заявивши, що залишив там стільки грошей, що тепер цей предмет сантехніки законно належить йому. Власник бару не став сперечатися. Мабуть, розумний чоловік.

Творчість та нагороди

Його "Старий і море" став світовою класикою, а у 1954 році приніс автору Нобелівську премію. І це лише одна вершина у творчому марафоні, де кожен рядок – точний, сухий, але влучає в серце.

Гемінґвей вмів сказати багато – навіть у шести словах. Саме так він виграв легендарну суперечку, написавши найкоротше оповідання в історії: «На продаж: дитячі черевички. Неношені».

Під час Другої світової війни, будучи офіційно військовим кореспондентом, Гемінґвей не втримався – і відкрив вогонь по німецькому загону. Женевську конвенцію це, звісно, порушувало, але хто ж наважиться судити людину, яка сама стала легендою?

Коли чотири дружини – це ще не межа

Гемінґвей був одружений чотири рази, і в кожному шлюбі знаходив щось особливе. Перша дружина втратила чемодан з його рукописами – можливо, це був знак долі. Решта просто намагалися витримати життя з геніальним, але абсолютно неадекватним чоловіком.

Коли параноя виявляється правдою

Депресія, нав’язлива тривога, електрошоки в психлікарні – усе це звучить як сценарій фільму, але стало реальністю для письменника, чий розум завжди був його головною зброєю. У результаті "лікування" він втратив частину пам’яті, і головне – здатність писати. А для Гемінґвея це означало втрату себе.

Письменник щиро вірив, що за ним стежать. Друзі й лікарі вважали це манією. Та вже після його смерті з'ясувалося: ФБР справді вело за ним спостереження. Усе життя – як роман без права на перепис.

У 1961 році, у віці 62 років, Ернест Гемінґвей пішов з життя. Постріл з мисливської рушниці, тієї самої, якою свого часу вкоротив собі віку й його батько. Сумна симетрія.

А ще – гірка іронія: згодом виробник зброї перейменував цю модель на "Гемінґвей".

Також читай про життєві таємниці Івана Миколайчука на Люкс.