Як перезавантажити мозок — спробуй вправу "Тропічний дощ"

Як допомогти собі, щоб краще тримати удар сьогодення Люкс розповіла психологиня та методистка Центру ментального відновлення "Незламна" від "Фонду Маша" Катерина Тімакіна.

Коли ми втомлені, то кожен стрес б’є по нас сильніше. Це замкнене коло. Поки мозок не відпочине, у нас немає сил витримувати стрес. Річ у тому, що людина може "переварювати" високий рівень стресу тільки тоді, коли ми маємо достатньо зовнішніх і внутрішніх ресурсів, щоб спертися на них і витримати навантаження.

В психології є таке поняття, як "вікно толерантності". Це наша пропускна здатність сприймати те, що відбувається. Коли "вікно" завузьке, ми дуже важко витримуємо стрес, коли відкрите навстіж — можемо справитися з навантаженням.

Коли ми втомлені, багато ночей не спали, і на нас сиплеться нескінченний потік новин — наша пропускна здатність знижується. Це як користуватись компʼютером, який одночасно скачує фільм, рендерить відео та грає в гру. Тоді будь-що може вибити нас з колії. Ми закриваємось, заморожуємось та віддаляємося від наших близьких, бо просто не маємо сил бути в контакті,

— пояснює психологиня та методистка Центру ментального відновлення Катерина Тімакіна.

Розкрити "вікно толерантності" можна завдяки перезавантаженню мозку. Розповідаємо, як це зробити завдяки вправі "Тропічний дощ".

Її бажано робити разом з колегами чи дітьми. Уявіть, що ви йдете парком. І тут підіймається вітер (ми інтенсивно тремо в долоні, імітуючи вітер). Починають падати перші краплинки дощу (ми клацаємо пальцями — це звук крапельок). Дощ все сильнішає (схрестивши руки на грудях, по черзі кожною рукою ляскаємо себе по плечах підвищуючи інтенсивність "дощу"). Дощ перетворюється на зливу! (хлопаємо себе долонями по ногах, стегнах, тулубу). І ось починається град! (інтенсивно тупочемо ногами по підлозі). Тепер дощ стишується, а ми робимо всі вправи у зворотньому порядку.

Корисна порада: Якщо у вас немає можливості встати і повноцінно зробити всю вправу, можна обмежити її до "Обіймів метелика". Схрестивши руки на грудях, ми досить інтенсивно хлопаємо себе по плечах. У момент перехресних оплесків ми перевантажуємо півкулі нашого мозку, а наша пропускна здатність переживати стрес збільшується.

Важливо! Цей матеріал має суто інформаційний характер і не може бути основою для лікування, встановлення діагнозу або медичних висновків. Публікації на сайті засновані на останніх актуальних і науково обґрунтованих дослідженнях у сфері медицини. Якщо Вам потрібні встановлення діагнозу, медична консультація або лікування, зверніться до лікаря.